Розмова під час автостопу з Богданом, хлопцем з Франківська, що бував літом на заробітках у Фінляндії.
Працюють українці там, в основному, літом на зборі лісових ягід: морошки, чорниці,
суниці. Потім продають їх на ринках різним перекупникам. Їдуть самі або через фірму.
Їдуть групами людей на своїх автівках.
Нижче - фрагменти з розмови (Збережено особливості вимови і стилю).
***
- ...А як себе вели тоді, під час поїздки, ваші родичі і друзі?
- Ти ж береж екіпаж в машину. Ти вже як береш, то переважно на місяць така
поїздка і стараєшся взяти таких людей, яких ти знаєш, бо треба там довший час з
ними відбути.
- Як тоді відбувається сам
пошук місця збору? Роз’їжджаєтеся чи всі в одну сторону подаєтеся разом?
- Ми ж машинами. От нас три
машини виїжджає, та. Там ж багато їзди українців. Ми тільки в дорозі тримаємося
разом. Там приїхали, ми можемо поселитися на одному кемпінгу, а дальше всьо,
кожна машина зранку встає і має свій напрямок.
- Але ж ви контактуєте між собою протягом дня? Що ось багаті місця, а ось…
- Та, та. З такими близькими, з якими я вже там довший час знаюся, то ми звичайно
що там спілкуємося. Я от поїхав в один напрямок і кажу що нема взагалі… Тота
морошка, що на болоті росте, то вона по 10 євро за кілограм, а чорниця – по 1,20
євро. Але я збирав, я був 5 разів у Фінляндії, то всього-на-всього один раз я
збирав чорницю. Всі інші рази її або не було або вона, сильні дощі були і вона
просто погнила. І от. Але там ще, якщо є можливість, можна після чорниці
брусніку збирати, але то так, щоби попасти на три вида ягід, то рідко. То треба
щоб були погодні умови дуже добрі, щоби вона зародила і та, і та, і та. Тоді
можна цей…
- А фіни самі промишляють цим чи вони знають що до них приїде хтось і буде
збирати це?
- Вони збирають оту морошку, що на болотах. Не всі. Деякі купляють то. Бо в них
та ягода дуже ціниться. Получається, як в нас вареники, то там пиріжки з тою
ягодою. Це ніби як їхня національна страва. І вони то дуже люблять. Взагалі, та
ягода дуже корисна для здоровля і вони там за нею, там… Той сезон, то там - на «Ура!».
- А загалом, значить, якщо здаєте її по 10 євро, то вони продають її по 20 чи як
то все відбувається?
- Вони від нас приймають, а фіни як уже отам на ринок приходять, то вони вже десь
по 15 купляють, приблизно. І там от знати мову мінімально і от…
- А як там загалом? Місцевість, тобто, дороги і краєвиди.
- Там краса дуже файна. Дуже. Там, взагалі… Я не скажу, що я там дуже багато де
був, я. Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія.
- І як там в порівнянні з іншими країнами?
- Ну, там дуже гарно. Там природа, та. Там дуже багато ріків і озерів, там гори і
дуже чисто. Там такий клімат, що ти просто …
- Тобто ріки там настільки чисті?
- Я пив там з них воду. Ну, я не кажу що з такої, широкої, а от ті, якісь
вузенькі, які протікають. Там йдеш через ліс, камні такі і з під камнів витікає
річка. І потім нема її, нема, вона сховалася, а потім знову виринає. А вона в
ній така… Взагалі. Вона така м’якенька, що ти п’єш, п’єш і не можеш напитися. В
день можеш випити десь літрів 10 води. Так би й пив, пив. Дуже там…
- А що там, в Фінляндії з інфраструктурою?
- Ну, дороги там…В лісі ось такі дороги (показує на трасу «Рогатин-Франківськ»,
яка пів року тому ремонтована і застелена новим шаром асфальту). Хоча, нє, в
самому лісі кам’яна дорога. Але, може бути поворот з траси і вказівник, що далі
населений пункт і там може бути всього 5 хатів, і дорога до них рівненька.
Туалет в лісі може бути. Такий, дерев’яний.
- І сміття там немає?
- Сміття там немає. Там якби ти викинув щось через вікно і фін побачив, то тебе
би за 10 хвилин догнали і ти би такий штраф отримав.
Пам’ятаю, фін п’яний приїхав. Там, на кемпінгу. Чи ягід хотів купити чи що. Ну,
такий досить п’яний, бо шатало ним. Він
вийшов з машини, відкрив собі пляшку пива. Корок йому впав. Він відкрив двері, поставив в машину пиво, на
чєтвєрєньки впав і корок той шукав. Поставив його в машину і далі пішов пиво
пити.
- Тобто, навіть коли вони п’яні, то в них…
- Та, в них то закладено. От було таке. Я виїхав з кемпінгу, не включив світло.
Дивлюся, їдуть всі, сигналять мені, фарами моргають, на мотоцику тоже їде хтось
там і мені рукою показує. Аж тоді я бачу «О, фари не включив.». І це буквально
я виїхав і проїхався 500 метрів, всі машини мені сигналили, що зупиняють,
оштрафують, включи світло. Там люди дуже…
- А наскільки вони ментально дружні?
- Вони між собою не дуже дружелюбні. В них там – моя хата скраю, я нічого не
знаю. Але, якщо треба там допомогти, то від них можна дочекатися. Просто вони
там самі по собі. Але, в них заборів нема ніде.
- Тобто?
- Там хати без огорож. Нема там нічого. Просто травичков засіяно.
- А як вони розрізняють де своє а де чуже? А якщо твої кури перебіжуть до сусіда?
- Там такого нема. Вони не тримають господарки. А якщо вже тримають, то там всьо
загорожено. У них там просто нема, як у нас, що хата на хаті. В них там одна
хата, а вже там інша хата.
А ще там двоповерхових хат майже нема взагалі. Хіба що там дійсно якийсь
багатій живе. Але я би не сказав, що і то тенденція.
Там ото такий лісничий є. Рибалка. Він
мене на форель завжди возив. Потім додому закликав і він такий, досить солідно
живе. 80 кілометрів квадратних території під ним є. Це все його лісництво є.
Він там все контролює, дає дозволи на вирубку і таке. Він там солідно так
стоїть. А приїхали до нього додому. Машина тоже в нього там toyota avensis там,
universal. Не є аж щось таке. Приїхали до нього додому, а там така низенька
хатинка. Думаю щось собі «Живе якось так, бідно». А вона низенька, але вона
широка. А ми зайшли до хати, а там такі просторі кімнати, всередині сауна
здоровенна, кухня. Я собі так подивився і думаю, ну, реально, для чого вверх
будувати? А не то, як в нас, отут, триповерхові такі вибудовують. (показує
рукою на село, повз яке проїжджаємо і в якому стоять триповерхові хати «бідних
українців»)
В нас якось так закладено є, що люди хочуть якогось такого, а там такого немає.
В нас тут дивляться люди, хто як вдітий, все оцінюють, а в них нема такого. В них
звичайні джинси і оті крокси. Вони постійно в тих кроксах ходять.
- А як заїжджаєте у Фінляндію?
- Та я по польській візі їжджу. Шенген. Раніше два рази фінську відкривали через
фірму, бо так просто тобі її не дадуть. А потім та фірма розпалася і ми шукали
шляхи, як можна туди попасти.
- А як там справи з погодою на півночі?
- В той період, коли приїжджаю я, там буває спека. В них є тільки три місяці,
можна сказати, літа. Там білі ночі в той період, коли я приїжджаю. В 2-3 годині
ночі, як вдень. Сонця нема, але як в хмарний день. А 6 місяців у них триває ніч
і видносі тільки 2 години. І отой
лісничий розповідав нам що сильні сніги випадають і сильні морози. Казав, що
одного разу 50 градусів морозу було.
І того в них добра комунікація. Але, газу там немає. Там всьо на електриці. В
них там багато ріків, озерів і вони поставили водяні електростанції і в них
проблем з електрикою нема.
- Знаю, що росіяни в Другій світовій перед тим, як захопити Галичину, напали на Фінів,
пройшли лінію Маннергейма, захопили кавалок Фінляндії.
- Та, знаю, Карелію. Я їхав через неї, їхав через Росію. Два рази. І як воно
відрізняється, боже. Ми їхали по трасі «Санкт-Петербург – Мурманськ» і їхали
через всю Карелію. А тоді звернули з траси і нам треба було 80 кілометрів до фінського
кордону. То просто був ужас. Я не знав, куди ми попали. Ми їдемо і ніби все
нормально. І по карті, і вказівники пишуть: «До кордону стільки і стільки», але
ти їдеш і не знаєш чи ти дійсно туда попав. Там дорога ужас просто. Каміння,
ями, якийсь ліс. А краєвиди…Всьо загаджено. Всьо заросле. А перетнули фінський
кордон, заїхали, там все прибрано, зроблено, ліс прорубаний, чистенько. Там з
нами один був і він каже: «Куда ми попали так скоро? Тільки кордон перетнув –
зовсім інший світ.». І це все тому, що вони люблять то, а не так, як у нас, по
барабану всьо. Там все доглянуто, підрізано, скошено.
- А ви не думали залишитися одного разу і жити там?
- Там гарно, але я би там не жив. Життя бурлить більше на півдні там, в сторону
Гельсінкі та інших великих міст. А там,
за полярним кругом, куди я їжджу за ягодою, в сторону Лапландії, там мало
людей. Там немає такого, як в нас, руху. Спокійне життя. І як вперше
приїжджаєш, то думаєш, а як вони живуть, бо то скучно. А щоб проїхати туди, де
життя є, то треба 500 кілометрів спускатися нижче, на південь Фінляндії. Вже як до міста заїжджаєш, то вже і шум,
гамір, молодь на заправках пиво п’є, а на півночі – глушина і спокій.
- А що кажуть там люди з приводу політичної ситуації, що у нас склалася?
- Вони то всьо бачать, дивляться і розуміють. І вони росіян не люблять. Фіни
росіян не люблять. Було таке якось, що ми пробували там, на базарчик приїхали і
може якось подорожче зможемо ягоду продати. Фін приїхав, підходить, дивиться на
номери і питає «Russia?»
а ми йому. «No.
Ukraine.»
і він стоїть, стоїть і в нього посмішка така широка на лиці з’являється і
ламаною мовою каже нам: «Слава Україні!». Я зразу з машини вискакую, його по
плечах радісно постукав і кажу: «Героям Слава!». І він вже купує в нас,
намагається англійською з нами говорити. І, на прощання, ще раз «Слава Україні!»
То вони ту всю ситуацію розуміють. Там і багато русскіх є. Тобто, нормальних
русскіх, що вже довший час там живуть. І вони нам перекладали там, ми з ними
спілкувалися. Вони негативно до Путіна ставляться.
- Звісно що фіни будуть негативно до росіян ставитися, коли ті забрали 11%
території…
- А русскі багато хотіли. Мені фіни трохи розповідали про ту війну. Що як росіяни
наступали, танками, артилерією, а там ж самі непрохідні болота і ліси. І вони
там загрузли. Танки в болоті топилися. А фіни вночі на велосипедах під’їхали. Мали
цілий загін снайперів. Росіян познімали і самі зникли. І так вони постійно
атакували і росіяни боялися далі йти.
Бувають там зараз періоди, коли фіни з воєнної частини виїжджають. Сотні фінів
на велосипедах. В амуніції. В зеленій жилетці командир і за ним колона пішла. І
ти їдеш їм назустріч, а їх ціла купа і всі з автоматами. А потім цілий тиждень
чуєш на полігоні постріли. Вони то всьо тренують, досліджують, бо знають хто в
них під боком живе і що Росія в любий момент може напасти…
***
Далі наша розмова перейшла на інші, побутові теми, а згодом і завершилася.
