О п"ятій ранку, коли розливається білий молочний туман.
Леді, що святкує своє літо, розповідає про ілюзії та обман.
Леді виходить на берег моря. Леді зустрічає сонце і день.
Леді напевне любить співати на самоті своїх теплих пісень.
Леді іноді журиться, іноді в місті падають зимні дощі.
Леді іноді курить. Руки у леді тоді тремтячі, ніжні і злі.
У леді завжди є ціль. Леді йде прямо до цілі, як годиться.
Вона має бути безстрашна. Так її вчили. У ній живе левиця.
Леді мандрами марить. Леді любить нові і нові дороги.
У її дорогах стільки квітів, стільки річок і стільки тривоги.
Леді любить каву в у горнятках і шарфи плетені зимою.
Леді читає вірші і завше бере кілька книг у мандри з собою.
Вона любить місто, любить людей, таких, щоб поговорити.
Думаю, леді любить своє життя. Думаю, вона любить жити
Якк зустрінете леді, не забувайте їй тихо і ніжно вітатися.
Скидати капелюха, ніяково услід озиратися, посміхатися.
01.06.15
***
Знаєш, його руки пахнули хлібом і вином
Він був не спасителем, а простим робітником.
Знаєш, у нього молоко плескалося у очах.
У нього дозрівали яблука у волоссі і рукавах.
Знаєш, він ловив опале листя і опалі сніги.
Від снігу ріки розливалися і топили його береги.
Від холоду стежки заметало і ми вже нікуди не йшли.
Сиділи біля печі й вогню, і слухали його довгі казки.
Дивилися як він випікає хліб, як розсипає сіль
У його мозолях вся робота земна і весь біль.
У його кухні було тепло, так що росла трава.
Там пахло весною, так, як пахне тільки весна.
Він посміхався нам і частував нас вином.
І розповідав, як падав і як довго ішов дном.
А потім, як вибирався, учився любити і засинати,
Учився варити сир, витискати сік, як учився кохати.
Ось він вийде на вулицю, запалить цигарку. Мовчить.
І ми мовчимо. Тиша і спокій нас всіх огортають на мить.
Знаєш, ми почувалися зайвими на цій тихій землі,
Де тільки вогник цигарки і тихий рев голодних корів.
Він побіг до тварин, до коней, до овець, до телят.
Ми ж сиділи тихо, нагадуючи розгублених немовлят.
Ми дивилися на вогонь, а за вікнами сипав сніг.
І хліб парував на столі, мов крихкий оберіг
2014 рік.
***
Дама у чорному заходить у приміщення.
Слухає дзвони, стає на підвищення.
Співає осанну, заломлює руки.
Дивиться, як Христос йде не муки.
Дама в чорному так любить і так погибає
Вона знає сенс. Але кому вона довіряє?
Дама в ночі розчиниться, дама сниться.
Дама втопиться якось в темній криниці.
Дама вирине зранку і йде сумирно на пари.
Дама палить цигарки, дама палить пожари.
Дама любить. і дама, насправді, палає.
Чого ж тоді вона у костелі шукає?
Стає на підвищення, молиться, побивається.
Дама має мужчину. Дама з ним довго кохається.
Потім знову курить, знову заломлює тонкі руки.
Знову дзвенить ця ніч. Знову вона йде на муки.
05.06.15
